Система домених імен Числова адресація, яка використовується в ІР-адресах є зручною для машиної обробки, але зовсім не підходить для людей. Для поліпшення взаємодії в комп’ютерній мережі стали використовувати в Інтернеті таблиці відповідності числовий адрес іншим машинам. Ці таблиці і зараз використовуються багатьма прикладними програмами. Це файли /ets/host який має вигляд: В ПК він зберігається в такому вигляді: Користувач для звертання до ПК може використовувати як ІР-адресу ПК так і її ім’я або синонім. Вино з прикладу що синонімів може бути багато, окрім того для різних ІР-адрес може використовуватися одна і те саме ім’я. Всі ці звернення приводять до одного і того ж результату ініціювання сеансу telnet з машиною Apollo: telnet 144.206.160.40 або telnet Apollo або telnet www Всі ОС підтримують систему відповідності ІР-адресів доменним іменам. Але з ростом Інтернету стало важко пам’ятати або тримати великі списки імен на ПК. Для розв’язання цієї проблеми було створено DNS. Принцип організації DNS Довільна DNS є прикладним процесом який працює над стеком ТСР/ІР, і таким чином базовим елементом адресації є ІР-адреса, а доменна адресація виконує роль сервера. DNS – це інформаційний сервер Інтернет і тому програми які його реалізують відносять до протоколів прикладного рівня стандартної моделі ОSІ. З точки зору UNIX підтримка DNS може бути компонентом ядра, яка не є прикладним процесом користувача, прикладна програма звертається до DNS за допомогою системних викликів. Для ДОС, ВІндовс клієнтська частина реалізується як прикладна програма. Система домених імен будується за ієрархічним принципом, але не строго, фактично нема єдиного кореня. Формально це root, але єдиного адміністрування немає. Адміністрування починається з домен першого рівня. На початку створення Інтернет були визначені доменна першого рівня: gov, mil, edu, com, net, …, потім були створені:ak, ji, ua. За доменом першого рівня йдуть домени яки визначають гегіони або організації. Довільна організація може отримати власний домен другого рівня. Далі йдуть нижчі рівні ієрархії, які закриплені за малими організаціями, підрозділами, особами. Популярною програмою підтримки DNS є NAMED, яка реалізує специфікацію ВІND – це сервер доменних імен, який забезпечую пошук доменних імен і ІР-адрес для довільного вузла мережі. Забезпечує пошук доменної адреси машини користувача, якому адресована пошта і відповідність ІР-адрес доменній адресі. Ця інформація використовується програмою розсилки поштових повідомлень sendmail, яка є поштовим сервісом. Сервер Bind реалізовано за схемою клієнт-сервер. Сам ВІND – сервер, а роль клієнта виконую програма NAME RESOLVER. Для UNIX систем модуль resolver знаходиться в libc.a і редагується разом з програмою, що виконує виклики. Базовим поняттям для BIND є домен. Домен це певна множина ПК.